Бова Ірина Миколаївна вихователь МПШ 8: Для наших улюблених мам і тат( Дистанційна робота)

У ДИТИНИ ІСТЕРИКА В МАГАЗИНІ? ЩО РОБИТИ, ЩОБ НАЗАВЖДИ ПРО ЦЕ ЗАБУТИ?

Спробуйте зрозуміти причини виникнення істерики у вашої дитини. Нам, батькам, треба знати це, оскільки тоді легше сприймаються самі капризи, ми не дратуємось і своєю поведінкою і діями ще більше не роздуваємо дитячу істерику.

Отже, які можуть бути причини:
1. Коли у дитини виникає істерика, одразу треба звернути увагу на фізіологічні моменти – можливо дитині жарко, вона хоче їсти чи пити, втомилась (оскільки ви вже другу годину ходите по магазинам). Якщо вони мають місце, якомога швидше спробуйте виправити ситуацію і усунути фізіологічний дискомфорт.

2. Всі діти егоцентричні по натурі – це значить, що вони нездатні дивитись на все що відбувається навкруги з точки зору інших людей, вони не можуть поставити себе на місце інших. Звичайно це все не тому, що вони не хочуть, а просто банально не можуть в силу особливостей розвитку психіки. Отже, діти не здатні зрозуміти, що може не вистачити грошей на продукти, через те що буде куплена іграшка і будуть вимагати свого, бо вони так ХОЧУТЬ.

3. У маленьких діток ще не розвинене відчуття часу і коли їм відмовляють, то вини думають, що відмова розповсюджується на «взагалі», тобто їм тяжко зрозуміти, що завтра чи ввечері можна буде купити щось (чи з’являться гроші, чи зайдете в магазин, де ви знаєте ця іграшка набагато дешевша).

3. Якщо діти не розуміють слово «Ні», тобто коли малеча не звикла, що їй відмовляють є ризик виникнення істерик не лише в магазині, а і в будь-якому іншому місці. Це тема меж і правил. Дитина перевіряє батьків, вибудовує межі дозволеного. Це окрема тема, на яку будуть окремі рекомендації.

4. Ще одна причина – ваш малюк маніпулює. Він сформував для себе зв’язок «якщо підключу сльози і плач – досягну свого».

Безпосередньо під час приступу істерики треба всім своїм видом показати дитині, що ви:

а) твердо стоїте на своєму;

б) слізьми і плачем дитина не досягне свого;

в) любити свою дитину навіть “таку”.

1. Це означає, що без приниження, фізичного і вербального насилля, криків дати дитині «перебіситись» при цьому СПОКІЙНО! стоячи поряд (можна займатися своїми справами – читати етикетку чи говорити по телефону, але мати дитину в полі зору).

2. Якщо дитина довгий час не може прийти в себе, ви можете сказати, що вам не подобається така її поведінка (а не сама дитина), і якщо вона не припинить, то ви її силою заберете з магазину додому! Важливо попередити, а потім і вчинити так як сказали! Повірте, таке доведеться зробити всього пару разів. Якщо ви робите все правильно істерики ставатимуть менш частими та менш тривалими. Діяти за таким планом інколи заважають почуття сорому, страху – «що подумають інші», «він б’ється головою, який жах, що скажуть інші». Намагайтеся відкинути ці почуття і сконцентруватись на власній дитині.

3. Якщо дитина вас чує, то ви можете сказати, що ви поряд, чекаєте коли дитина заспокоїться і чекаєте, коли зможете її обняти.

4. Якщо дитина більш менш заспокоїлась можна спробувати пояснити причину відмови. Крім того, треба дати можливість дитині зрозуміти, що ви її розумієте. Часто діти думають, що ми просто не знаємо, що вони хочуть, та коли ми скажемо, озвучимо це їм, наприклад, «Назар, я тебе почула і зрозуміла – ти хочеш машину, але в мене є гроші лише на продукти», сприйняти відмову легше.

Важливо попередити прояви істерик в магазині. Як це зробити:

1. Перед тим як йти до магазину обговоріть з малюком, що ви будете купляти, порадьтесь з ним і, якщо дитина доросла – визначте скільки грошей ви витратите. Наприклад, ми з моїм 2-річним сином пишемо списки – я свій, а він свій (звичайно він просто малює, але ним це сприймається як важлива справа!)

2. Якщо ви відчуваєте, що ваша дитина, ще може влаштовувати істерики в магазині, нагадайте їй якої поведінки ви від неї очікуєте безпосередньо перед дверима магазину (не хватати все з поличок без просу, не кричати…)

3. Коли обираєте товар, попросіть дитину знайти необхідний (інколи можна зробити вигляд, що ви не можете щось знайти). Таким чином малеча відчуває відповідальність і свою значимість. Крім того, вона занята і тому нудитись в неї просто немає часу.

4. Якщо в магазині малюк чогось дуже хоче і ви бачите, що істерика “не за горами” – дістаньте олівець з листочком і напишіть в його власному «Списку бажань» і скажіть, що наступний раз (або коли ви вирішите) ви врахуєте його бажання і розрахуєте на це гроші. Таким чином дитина розуміє, що ви почули її і потурбуєтесь про те, що вона хоче. Ще один варіант, як можна вчинити, якщо дитину дуже зацікавила іграшка, яку ви не планували купляти – сказати «Яка гарна річ! Давай ми напишемо листа Дідові Морозу і розкажемо про цю річ – давай роздивимось її якомога краще, щоб описати всі деталі.» Звичайно, другий спосіб працює з молодшими дітьми допоки вони вірять в Діда Мороза.

5. Буває так, що черги біля каси надзвичайно великі і малюк втомлюється стояти. Спробуйте придумати нескладні ігри – порахувати, що купили, визначити, які кольори переважають, перечитати список… варіантів ігор дуже багато, все залежить від вашої фантазії.

6. Не забудьте похвалити свою дитину на виході із супермаркету за гарну поведінку. Звичайно похвала повинна бути описовою. Як це зробити – читайте тут.

Якщо ви будете дотримуватись цих нескладних рекомендацій, то найближчим часом ваш похід до магазину з малечею буде не каторгою, а цікавим та пізнавальним заняттям!

Анна Луньова
Дитячий практичний психолог

Скорочуємо використання дітьми гаджетів

Використання дітьми мобільних телефонів і комп’ютерів — одна з найбільш гострих тем, про яку сперечаються батьки. Зрозуміло, Інтернет значно полегшив наше повсякденне життя. Але тепер ми відчуваємо себе безпорадними, коли Інтернет пропадає. І наші діти будуть відчувати це ще гостріше, оскільки Інтернет має на них сильний вплив з ранніх років. Якщо без використання мобільного телефону ви не можете нормально погодувати дитину або включаєте їй мультфільми на планшеті, щоб зайняти її, ви приносите їй більше шкоди, ніж ви думаєте.

Чому так важливо скорочувати час використання електронних пристроїв для дітей

Використання електронних пристроїв дітьми — тема, яка турбує багатьох батьків. І на це є причини. Звичайно, дитина повинна знати, як користуватися електронними пристроями (і, якщо вона це знає, для багатьох батьків це є приводом для гордості). Однак не варто вчити цьому дитину в ранньому віці. У віці 5-6 років мозок дитини швидко розвивається, і на неї може вплинути хто і що завгодно: люди, з якими вона спілкується, місця, у яких вона буває, речі, що оточують її, тощо. Можна тільки уявити, як буде розвиватися дитина, якщо всі соціальні взаємодії у неї замінять електронні прилади.

Основні проблеми, викликані надмірним використанням електронних пристроїв

Розглянемо кілька головних проблем, пов’язаних з раннім використанням електронних пристроїв.

1. Електронні пристрої можуть порушити режим сну дитини.

Підсвічування екранів електронних пристроїв імітує сонячне світло. Через це у дитини порушуються цикли сну і неспання. Це відбувається через те, що вплив блакитного світла від екранів пригнічує вироблення в організмі дитини гормону мелатоніну, який відповідає за режим сну. Чим нижчий рівень мелатоніну, тим більш сонливою дитина буде протягом дня, особливо, якщо вона використовує смартфон ночами. Не варто пояснювати, наскільки сон необхідний для росту організму.

2. Електронні пристрої можуть перешкодити розвитку мовлення і концентрації уваги.

Експерти довели, що чим більше діти використовують електронні пристрої в ранньому віці, тим вища ймовірність, що вони почнуть говорити пізніше, ніж їх однолітки. Якщо збільшити щоденне використання електронних пристроїв на 30 хвилин, це підвищить ризик затримки мовного розвитку на 49%.

Експерти також відзначають, що за останній час почастішали випадки, коли діти починають говорити занадто пізно або говорять дуже мало слів. Ймовірно, це також пов’язано з тим, що вони надто багато часу проводять перед екранами електронних пристроїв.

3. Електронні пристрої викликають у дитини проблеми з поведінкою.

Оскільки діти дуже чутливі, зайве використання електронних пристроїв може викликати у них агресію і погану поведінку.

Недавнє дослідження канадських психологів показало, що діти, які використовують електронні пристрої більше 30 хвилин на день, страждають від поганої концентрації уваги і синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю. Якщо ж контент, який переглядають при цьому діти, не відповідає їхньому віку, це може погано вплинути на їх поведінку і загальний розвиток.

4. Через електронні пристрої діти стають менш активними фізично.

Цей пункт не вимагає докладного пояснення — це стосується і дітей, і дорослих. Наше покоління в дитинстві гралося і спілкувалося з однолітками. Сьогодні ж все більше маленьких дітей проводять вільний час за екранами смартфонів.

Відсутність фізичної активності та гри можуть нашкодити незміцнілому організму дитини. У неї може з’явитися надмірна вага або сформуватися неправильна постава. Щоб розвиватися фізично, діти повинні менше сидіти на місці, а більше рухатися, і тому електронні пристрої приносять їм більше шкоди, ніж користі.

Що говорять експерти

Експерти з дитячого розвитку, психологи і вихователі дитячих садів одностайні в думці, що використання електронних пристроїв дітьми має більше недоліків, ніж переваг. Сьогодні багато батьків скаржаться на те, що їхні діти довго не можуть навчитися писати або навіть тримати в руках ручку або олівець. Це пов’язано з тим, що раніше популярним заняттям для дітей було малювання, а сьогодні замість цього вони грають мобільними телефонами. У результаті у них погано розвивається дрібна моторика, і вони можуть тільки натискати на кнопки або рухати пальцем вправо і вліво (як при використанні смартфона). Коли діти йдуть до школи, їм важко навчитися писати і виробити гарний почерк.

Відсутність соціальної взаємодії через те, що діти багато часу проводять за смартфонами, призводить до гіперактивності, неуважності і депресії у дітей. Такі симптоми останнім часом почастішали.

Експерти ставлять під сумнів навіть розвиваючі програми для дітей. На їхню думку, знання і навички, які діти отримують з мобільних додатків, вони можуть отримати і в більш пізньому віці. У дошкільному віці діти повинні розвиватися через соціальну взаємодію і гру. І це не можна замінювати цифровими технологіями. За словами експертів, і в разі використання мобільного застосування, і під час гри діти вчаться дотримуватись інструкцій. Але, коли інструкція іде від людини (однолітка або дорослого), вона більш персоналізована.

Чи можуть електронні пристрої викликати залежність у дітей?

Дослідження, проведені в останні роки, показали, що використання електронних пристроїв призводить до різкого підвищення рівня гормону дофаміну (більш відомого як «гормон радості»). Тому дитина прагне використовувати електронні пристрої ще більше. Подібна поведінка виникає у людей і у випадку з солодощами, соціальними мережами. Такий же механізм призводить і до виникнення наркотичної залежності.

Який висновок можна зробити з цього? Чим більше дитина має того, від чого вона отримує задоволення (будь-то річ або нематеріальне заохочення, наприклад, похвала, яка стимулює центр задоволення в її головному мозку), тим вище піднімається рівень дофаміну в її організмі. Це спонукає її ще більше прагнути до того, що приносить їй радість, у нашому випадку — проводити більше часу за екраном смартфона.

Але мозок дитини все ще недостатньо розвинений, і надлишок дофаміну може створити зайве навантаження на систему винагороди в головному мозку. Дитина може шукати будь-який спосіб підвищити рівень дофаміну, коли не отримуватиме його природним способом. І тому однієї серії улюбленого мультфільму на смартфоні їй вже буде недостатньо.

Скільки часу діти можуть користуватися електронними пристроями?

Очевидно, що тривале використання смартфонів приносить шкоду маленьким дітям. Педіатри і експерти з дитячого розвитку рекомендують:

не давати дітям до півтора років електронні пристрої;

дитина може дивитися тільки якісний контент, що відповідає її віку, разом з батьками тільки з віку півтора-двох років;

дитині від двох до п’яти років можна дозволяти дивитися контент, що відповідає її віку, не більше години в день.

Також ви можете влаштовувати раз на тиждень «день без смартфонів», протягом якого дитина не буде користуватися електронними пристроями. Придумайте веселі заняття для дитини, які відвернуть її увагу від смартфона і дадуть вам можливість поспілкуватися. Можливо, вам захочеться влаштовувати «дні без смартфонів» частіше.

Як стежити за тим, щоб дитина не зловживала електронними пристроями

Те, що електронні пристрої викликають звикання, ще не до кінця доведено. Але ви ж не хочете, щоб саме ваша дитина довела це? Так чи інакше, не зайвим буде проконтролювати, щоб дитина користувалася електронними пристроями в міру. Якщо ваша дитина вже не може і дня прожити без смартфона або комп’ютера, необхідно вжити наступні заходи.

1. Повністю відмовтеся від електронних пристроїв на деякий час.

Повна відмова від електронних пристроїв, ймовірно, триватиме лише кілька днів, але в довгостроковій перспективі це може навчити дитину помірно користуватися смартфонами, комп’ютерами тощо. Однак не варто подавати це як покарання для дитини. Відмова від гаджетів повинна бути спрямована на те, щоб дитина включила свою уяву і придумала нові способи розважити себе. Ви можете підказати дитині, чим зайнятися: пограти в щось, помалювати, почитати книгу тощо.

2. Поступово відучувати дитину від електронних пристроїв.

Якщо різка відмова від гаджетів виявиться для дитини занадто болючою, ви можете відучувати її поступово. Переконайтеся, що ви строго стежите за тим, щоб дитина дотримувалась встановлених правил. Якщо раніше дитині дозволялося користуватися смартфоном годину на день, скоротіть час до півгодини. Ймовірно, дитина буде просити вас дати їй ще трохи часу, але ви не повинні піддаватися.

3. Не користуйтеся телефоном для того, щоб відволікти дитину.

Багато батьків за допомогою смартфона перемикають увагу дитини, коли вона не слухається або не хоче їсти. Але така поведінка з часом входить у звичку. І, якщо ви не даєте дитині смартфон, вона знову перестає слухатися.

Відкладіть телефон в сторону і використовуйте інші методи, щоб розважити дитину або переключити її увагу.

4. Слідкуйте, щоб дитина переглядала якісний контент.

Неможливо захистити дитину від гаджетів раз і назавжди. Але ви можете контролювати, що дивиться дитина. Переконайтеся, що вона переглядає по телевізору і в смартфоні якісний контент. Постарайтеся показати дитині зв’язок того, що вона побачила, з реальним світом.

5. Тримайте гаджети подалі від спальні.

Щоб нормально рости і розвиватися, у дитини має бути достатньо часу на сон. Припиніть використання гаджетів як мінімум за годину до сну. Переконайтеся, що в спальні дитини немає ніяких електронних пристроїв.

Не тримайте гаджетів і в своїй спальні. Якщо ви думаєте, що не зможете вранці вчасно прокинутися без будильника на телефоні — краще використовуйте звичайний будильник.

6. Встановіть для себе ліміт на використання гаджетів.

Ми всі прекрасно знаємо, що діти вчаться на нашому прикладі. Дитина може бути збита з пантелику, якщо побачить, що ви забороняєте їй користуватися електронними пристроями, але самі їх використовуєте. Надмірне захоплення гаджетами може впливати на вас так само, як і на дітей. (Якщо вам доводилося дістати з кишені мобільний телефон, щоб подивитися котра година, і через секунду забути про час — ви розумієте, про що йде мова).

Встановіть для себе ліміт на використання гаджетів. Використовуйте додатки, які будуть нагадувати вам, коли ви досягнете ліміту. Також ви можете просто відкладати смартфон, коли проводите час з дитиною. Подумайте про те, щоб обходитися без гаджетів один день на тиждень. Якщо вам сподобається ця ідея — ви можете робити такі дні без гаджетів частіше.

7. Частіше проявляйте фізичну активність.

Це повинно робитися не тільки заради вашої дитини, але і заради вас самих. Через щільний робочий графік ми часто ведемо малорухливий спосіб життя, що, в свою чергу, впливає на наше психічне і фізичне здоров’я. Якщо ви кожен день займаєтеся спортом або хоча б робите зарядку, ви подаєте гарний приклад дитині.

Щоб привчити дитину до активності, гуляйте з нею в парку або на дитячому майданчику. Запропонуйте їй пограти з іншими дітьми. Дозвольте їй пограти і добре провести час без вашого втручання і постійних інструкцій.

8. Подбайте в першу чергу про себе

Ви не можете виправити якісь недоліки своєї дитини, якщо спершу не виправите їх в собі. Батьки, перш за все, повинні впоратися з власним стресом, щоб не проектувати його на дитину. Якщо ви бачите, що схильність дитини до гаджетів призводить до проблем з поведінкою, зверніться до фахівця.

Якщо використовувати електронні пристрої правильно і в міру, це може принести користь. Але якщо дитина заради комп’ютера або смартфона нехтує уроками та іншими важливими справами — будьте готові до неприємностей.

Переконайтеся, що дитина переглядає тільки якісний контент. Також прослідкуйте за тим, щоб гаджети не відривали її від реального світу, а навпаки, розвивали якості, які стануть у нагоді їй у житті. Зрештою, звертайте увагу на те, який приклад ви подаєте дитині.

Інтернет ресурс

Візуал, аудіал, кінестетик – хто вони, наші діти?

Ці слова означають особливості сприймання та оброблення інформації людьми різного віку. Люди сприймають і обробляють інформацію про своє оточення, спираючись на візуальний (зір), аудіальний (слух), кінестетичний (рух) досвід та інші чуттєві враження (дотик, нюх тощо).

Візуал – людина, яка сприймає більшу частину інформації за допомогою зору.

Аудіал – той, хто отримує основну частину інформації через слух та інші відчуття: нюху, дотику, тощо.

Такі особливості психіки проявляються в дошкільному віці й відіграють значну роль:

в успішності навчання;

у формуванні нових навичок і вмінь;

у налагодженні контактів дитини з оточенням;

Адже залежно від цих особливостей психіки для різних дітей є різною є й типова пізнавальна позиція:

для візуала – спостерігати, уявляти;

для аудіала – слухати, говорити, обговорювати;

для кінестетика – діяти, переживати;

То як дорослим розпізнати у дитини провідний канал сприймання й обробки інформації? Виявляється, це нескладно. Часто достатньо спостерігати за дитиною!

Дитина-візуал при сприйманні інформації більше покладаться на зорові відчуття. Вона швидко запам’ятовує колір, форму, розмір. Така дитина, отримавши нову іграшку, спочатку уважно розгляне її з усіх боків. Діти – візуали люблять ліпити, малювати, вирізати, складати пазли. Їх заняття ігри грунтується на взаємодії очей та рук. Вони з більшим задоволенням розглядатимуь ілюстрації в книзі, ніж слухатимуть казку. Для дітей – візуалів важливо, у що вони вдягнені. Вони самі обирають колір плаття чи сорочечки; дівчатка небайуже ставляться до прикрас: блискіток, шпильок, стрічечок, бантиків тощо. Дитина – візуал насамперед запам’ятає, хто в чому прийшов сьогодні в дитячий садок, у кого на прогулянці була найкрасивіша іграшка. Така дитина досить охайна, як для свого віку. Вона, сажімо, не полізе в калюжу, тому що черевики будуть брудними, некрасивими. У спілкуванні з однолітками дитина-візуал спочатку спостерігає, а вже потім йде на контакт чи в спільну гру.

Дитина-аудіал пізнає навколишній світ через звуки, тому раніше за інших дітей починає говорити, має великий словниковий запас. Такі діти люблять слухати музику, казки, спілкуватися – обговорювати, доводити. Вони вигадують різні казки, ігри. Вміють переконувати, вмовляти. Так в рухливих іграх брати участь не люблять. Діти-аудіали дуже комунікабельні. Вони можуть трохи відставати від ровесників у розвитку навичок, пов’язаних із зоровим і моторним сприйманням, скажімо у пошуку відмінностей на картинках чи у вмінні вправно залазити на гірку, швидко й довго бігати. Тому розвитку таких навичок тому слід приділяти особливу увагу, використовуючи з цією метою різні ігри та вправи.

Дитина – кінестетик пізнає світ за допомогою дотиків і рухів. У неї гарно розвинута моторика, вона дуже багато рухається, зазвичай рано починає ходити. Такі діти люблять активні ігри, пов’язані зі стрибками, бігом, боротьбою, їм складно всидіти на одному місці, довго займатись тією самою справою. Для дитини – кінестетика особливо важливими є тактильні відчуття. Тому частіше пестіть таку дитину, обіймайте її, намагайтеся рідше вживати улюблену батьками фразу «Не чіпай!»

Дорослим, що опікуються вихованням дітей, слід зважати на їхні індивідуальні особливості, зокрема активний словник, особливості уваги, пам’яті тощо.

Візуали у своєму мовлені переважно використовують іменники, дієслова, прикметники – пов’язані із зором, – дивитися, спостерігати, картина, яскравий, як бачиш тощо.

Для аудіалів характерним є слова, пов’язані зі слухом сприйманням, – голос, послухайте, обговорювати, мовчазний, тиша, беззвучний тощо.

Словник кінестетика в основному містить слова, що описують відчуття – схоплювати, м’який, теплий, шовковистий, дотик, приємний запах, ароматний, гнучкий тощо.

Стосовно уваги, то кінестетик взагалі важко її концентрувати, його легко відволікти будь-чим.

Аудіал легко відволікається на звуки, а візуалам, шум практично не заважає.

А щодо особливостей пам’яті, то візуал пам’ятає те, що бачив, запам’ятовує картинами, бо має образне розвинене мислення.

Аудіал ліпше запам’ятовує те, що обговорює, – запам’ятовує слухаючи.

Кінестетик пам’ятає загальне враження: запам’ятовує рухаючись, обмацуючи, нюхаючи.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Будь-яка людина, зокрема й дитина, використовує різні канали сприймання, то дитина неможе бути, скажімо лише візуалом чи аудіалом. Особливості сприймання залежить і від віку: дітям раннього вік у притаманне прагнення до всього доторкнутись, скуштувати на смак, діти старшого дошкільного та шкільного віку часто використовують слух і зір.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

Звичайно ж, дорослим необхідно враховувати особливості сприймання й обробки інформації дітьми. Важливе спілкуватися з дитиною її «мовою».

Зауваження сприйматимуться краще, якщо:

візуалу – похитати головою, «погрозити» пальцем;

аудіалу – прошепотіти «ш-ш-ш, тихіше»;

кінестетику – покласти руку на плече, легенько торкнутися

Під час виконання дитиною певного завдання варто:

візуалу – дозволити поставити перед собою аркуш, на якому дитина у процесі роботи може штрихувати, малювати тощо;

аудіалу – не робити зауважень, коли він у процесі роботи вимовляє певні звуки, рухає губами;

кінестетику під час статистичної роботи – давати змогу порухатися – сходити в іншу кімнату, встати й пострибати тощо.

При спілкуванні використовуйте прийоми, близькі і знайомі дитині:

із візуалом уживайте слова, що описують колір,форму, місце знаходження, використовуйте наочні посібник: ілюстрації, картини, схеми, зразки тощо;

з аудіалом імпровізуйте за допомогою різних варіацій голосу – гучність, паузи, інтонації ;

із кінестиком використвуйте жести, дотики; мовлення має бути повільним і чітким, слід давати йому змогу «обігравати» інформацію.

Учіться розуміти одне одного, тоді у вашому житті та у житті ваших дітей буде набагато менше проблем !!!

Джерело: Інтернет ресурс

"Чи вчити дитину давати здачі?"

"Дорослі відповідають за дитячу безпеку.

1. Перше, що вони мають зробити при дитячій агресії - зупинити фізичний контакт, розвівши дітей у сторони.

2. Коли діти охолонуть, дорослий має запитати, що сталося та вислухати кожну із сторін. Допомогти дітям проговорити свої почуття та бажання.

3. Дорослому варто спитати дітей, як вони можуть вирішити цю проблему. Дати можливість поговорити та домовитись між собою.

4. Якщо діти не можуть самостійно домовитись, дорослий може запропонувати декілька варіантів рішень.

Дітям до 3-х років варто пояснювати ситуацію, проговорювати почуття та правила. Наприклад: «Розумію, ти захотів взяти цю іграшку, бо вона тобі дуже сподобалася. Але це не твоя іграшка, а того хлопчика. Ти можеш спитати його дозволу або помінятися з ним своєю машинкою. Хлопчик має право не ділитися, як і ти. Не можна битися і відбирати іграшки, можеш попрости. Говори словами, що хочеш.»

Діти у садочку і навіть у школі ще не достатньо дорослі, щоб вирішувати всі конфлікти самостійно!

Їм потрібні дорослі для того, щоб вислухати, зрозуміти та зорієнтувати дитину.

При цьому, дорослим не варто вирішувати дитячі конфлікти замість дітей - це інша крайність. Треба підказати дитині, як захищати себе самостійно, які слова говорити і як застосовувати правило «стоп».

Занадто агресивну дитину та надто сором‘язливу добре відвести на заняття із східних бойових мистецтв, де вчать правильно направляти свою агресію та захищати себе."

психолог Antonina Oksanych

Навіщо потрібні розмальовки для дітей?

Розмальовки для дітей — начебто банальні заняття. Однак психологи так не вважають. «Розмальовки» для дітей — це один з найпростіших і доступних способів з користю і інтересом провести час. Це заняття доступно для малюків з півтора років. Пропоную розібратися, В ЧОМУ Ж КОРИСТЬ РОЗМАЛЬОВКИ?

1. Дитина, розфарбовуючи якийсь об’єкт, знайомий або незнайомий для неї, поповнює свої знання про форму, колір цього об’єкта, розвиває спостережливість. Спочатку на малюнку і сонце може виявитися зеленим, і крокодил помаранчевим. Все нормально: дитина пізнає світ, переносить його на аркуш паперу, намагаючись відтворити кольори цього світу. Це непросто. Можна поговорити про призначення або властивості і якості того, що дитина розфарбовує. Тим самим ми розширюємо кругозір дитини. А для початку вибирайте знайомі для малюка предмети: м’яч, брязкальце , дзига, яблуко.

2. При розфарбовуванні розвивається дрібна моторика і кисть руки, що, як відомо, безпосередньо пов’язане з розвитком мислення малюка, а також з успішністю освоєння навичок письма. Спочатку розмальовки не повинні містити дуже багато дрібних деталей, які необхідно розфарбувати. Малюнки повинні мати широкий контур — близько 1 сантиметра. За такий контур буде складно вилізти невпевненою ручкою малюка. Це дозволяє приховати природні похибки і додає впевненості в собі. Обриси картинок повинні бути плавними, без кутів і складних вигинів. У міру дорослішання дитини і освоєння техніки розфарбовування кількість дрібних деталей на малюнку збільшується, і сама фігура стає більш складною.

3. Крім моторики розвивається і вольова сфера малюка: адже йому потрібно дуже постаратися, щоб не вийти за межі малюнка , потрібно навчитися контролювати натиск олівця, щоб не порвати папір. Розфарбовування розвиває посидючість і увагу дитини.

4. Розмальовки — шлях у світ образотворчого мистецтва, у світ творчості, це розвиток художнього смаку малюка. Можна запропонувати дитині підмалювати, домалювати, придумати сюжет малюнка, спираючись на утримання розфарбованого. Змішування фарб, отримання нових кольорів і відтінків теж є процесом досить творчим, пізнавальним, цікавим і навіть « чарівним» для дитини. Дитині сподобається, якщо ви влаштуєте невеликий вернісаж його робіт, покажете його розмальовки рідним і друзям. Це допоможе їй бу ти впевненішою у своїй діяльності.

5. Розфарбовування передбачає вдосконалення і в складності малюнка, і у виборі інструментів. Спочатку це взагалі може бути розфарбовування пальчиками за допомогою води (є такі розмальовки ), потім олівці, фарби. Коли малюк почне працювати з фарбами, подбайте про те, щоб поруч не було того, що може бути зіпсовано фарбою.

6. Навчайте дитину робити вибір. Для цього бажано, щоб розмальовки були на окремих аркушах, з яких дитина і буде вибирати те, що йому подобається. Коли вибір зроблено, решту розмальовки приберіть від дитини. Вивчайте доводити почате до кінця. Якщо помічаєте, що дитина не справляється з розфарбовуванням, то наступного разу запропонуйте йому більш прості картинки, які вона зможе розфарбувати повністю.

7. Зверніть увагу на кольори, які вибирає дитина – це може стати таким собі діагностичним моментом при розфарбовуванні.

8. Виконайте таке завдання: мама малює фігуру, а дитина її розфарбовує. Замість батьків малювати можуть старші діти.

Таким чином, ми розвиваємо і навички взаємодії малюка з іншими, і даруємо йому свою увагу.

МАЛЮЙТЕ ЗІ СВОЇМИ ДІТЬМИ, ЛІПІТЬ, РОБІТЬ АПЛІКАЦІЮ, ТИМ ПАЧЕ ЗАРАЗ ДЛЯ ЦЬОГО У ВАС ПРЕДОСТАТНЬО ДЛЯ ЦЬОГО ЧАСУ. НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО ТЕХНІКУ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС БУДЬ ЯКОГО ВИДУ ДІЯЛЬНОСТІ! І ГОЛОВНЕ ЛЮБІТЬ СВОЇХ ДІТЕЙ!

Джерело: Інтернет ресурс

Індивідуальний план роботи

вихователя КДНЗ НВК « КДНЗ – НВК- школа І ступеня»

Бови І.М.на період з 6.05.2020 по 28.05.2020р.

№ п\п	Дата	Зміст роботи	Примітки
1	6.05.	1. Перегляд вебінарів з приводу організації дистанційного навчання. 2. Опрацювання даного матеріалу. 3. Складання індивідуального плану на тиждень.	https://vseosvita.ua/webinar/onlajn-instrumenti-dla-stvorenna-navcalnih-video-ta-skrinkastiv-186.html
2.	7.05.	1.Добір тематичних консультацій та порад для батьків. 2.Анкетування батьків з приводу готовності працювати дистанційно. 3. Написання конспекту та виготовлення матеріалу для проведення заняття з грамоти.	httpszatysho://k.net.ua/8039/? fbclid=IwAR0baDQnfQ28MlwyFLhujRr5 Q028VSVS8prX3cGUBlV9vxlgHWmpMKFGy_I
3.	8.05.	1. Відеозйомка заняття з грамоти. Монтаж. 2.Добір матеріалу та аудіоказок до Дня матері. 3. Опрелюдння заняття.	https://www.youtube.com/watch?v=gErE2nbWFdc&fbclid=IwAR1pRQWN7uKjWf_vaUq2qYXU2zwUO5S534IogjrkADCNMphLgWFYfec846E
4.	12.05.	1. Переглянути та опрацювати вебінар «Роль казки у розвитку та вихованні дитини дошкільного віку. ТРВЗ - інструменти» 2. Опрацювання результатів виконання дітьми домашнього завдання.	https://vseosvita.ua/webinar/rol-kazki-u-rozvitku-ta-vihovanni-ditini-doskilnogo-viku-trvz-instrumenti-189.html
5.	13.05	1. Опублікувати відео з роботами дітей. 2. Складання конспекту заняття з грамоти та мовленнєвого розвитку. 3. Виготовлення картотеки загадок про весняні квіти.	Робота з батьками у вайбері
6.	14.05	1. Добірка цікавих мовленнєвих ігор. 2.Проведення відеозйомки з Морщавкою Н.М. до дня Сім’ї 3. Опублікувати відео з роботами дітей.
7.	15.05	1.Самоосвіта. Перегляд вебінару «Формування у дошкільників знань і навичок з БЖД:інноваційні підходи. 2.Відеозйомка та монтаж заняття з грамоти. 3.Публікація для батьків	Ссылка · youtube.com Робота з батьками у вайбері
8.	18.05	1. Залити заняття в групу КДНЗ на фейсбук. 2.Самоосвіта. Вебінар. «Як обрати спілкування з дитиною в умовах сьогодення. Прийоми ефективної взаємодії». 3. Опрацювання результатів виконання дітьми домашнього завдання.	https://vseosvita.ua/webinar/ak-obrati-stil-spilkuvanna-z-ditinou-v-umovah-sogodenna-prijomi-efektivnoi-vzaemodii-191.html
9.	19.05.	1. Підготувати консультації для батьків з мовленнєвого розвитку старших дошкільників. 2.Підготовка до сумісного заняття з Морщавкою Н.М. аплікації та народознавства ( нетрадиційні техніки). 3. Порадник для батьків майбутніх першокласників.	Інтернет ресурси
10.	20.05	1. Самоосвіта Вебінар « Організація фізичного розвитку дошкільника» 2. Відеозйомка заняття. 3. Завдання з підготовки руки до письма.	https://vseosvita.ua/webinar/osoblivosti-organizacii-fizicnogo-rozvitku-doskilnika-195.html
11.	21.05.	1.Порадник для педагогів та батьків. Інклюзивна освіта. 2. Добірка віршів про вишиванку та вишиті рушники. 3.Опрелюднення заняття на соц.мережі.	https://drive.google.com/file/d/1ulVERIZxfsCIEQgXpB_uLwShkwai6-2P/view?fbclid=IwAR0ZJ9GZ3zpJCelzC3A8Gbnlq8oYD8sF8vSGmWKwLx3_Xgh-4QvN-2hlh1g
12.	22.05	1. Опрацювання виконання дітьми домашнього завдання. 2. Монтаж і висвітлення. 3.Рекомендації для батьків майбутніх першокласників.	Інтернет ресурси Робота з батьками у вайбері
13.	25.05	1. Спостереження влітку. Для вихователів ДНЗ 2. Інформація до Дня захисту дітей. Теорія та наочність 3. Вебінар «Рефлекційна оцінка в освітньому просторі як ресурс особистісного розвитку»	Всеосвіта Інтернет ресурсиhttps://vseosvita.ua/webinar/refleksivne-ocinuvanna-v-osvitnomu-procesi-ak-resurs-osobistisnogo-rozvitku-156.html
14.	26.05.	1.Робота з підготовки групи до функціонування в умовах карантину. 2. Робота з батьками. Ознайомлення з рекомендаціями та нормативно-правовими документами. 3. Добір ігор та вправ , оснащення ігрових майданчиків для забезпечення дистанції.
15.	27.05	1.Робота з підготовки групи до функціонування в умовах карантину. 2. Створити картотеку рухливих ігор в літній період «Сонячна ігротека» 3. Картотека ігор з дотриманням дистанції.	Інтернет ресурси
16.	28.05.	1. Опрацювання виконання дітьми домашнього завдання. 2. Монтаж і висвітлення. 3. Робота з батьками в батьківській групі щодо роботи закладу в умовах карантину.

Звіт про дистанційну роботу вихователя КДНЗ- НВК « КДНЗ – ЗНЗ – школа І ступеня» Бови І.М.

1. Самоосвіта. Перегляд вебінарів та отримання сертифікатів.

- « Онлайн інструменти для створення навчальних відео та скрінкастів»

- «Роль казки у розвитку та вихованні дитини дошкільного віку. ТРВЗ - інструменти»

- «Формування у дошкільників знань і навичок з БЖД:інноваційні підходи»

- « Організація фізичного розвитку дошкільника»

- «Як обрати спілкування з дитиною в умовах сьогодення. Прийоми ефективної взаємодії».

- «Рефлекційна оцінка в освітньому просторі як ресурс особистісного розвитку»

2. Підготовка і проведення занять ( фрагментів) з грамоти:

-конспект, добір дидактичних матеріалів ,відеозйомка, монтаж, висвітлення в соц. мережі.

3. Підбір рекомендацій та порадників для батьків:

- Майбутній першокласник.

- Літо без гаджетів https

- Як навчити дитину читати;

- Чому дитина гризе нігті та смокче пальці;

- Як адаптувати дітей до нових правил у дитячому садочку;

- Мовленнєва готовність дитини до шкільного навчання;

- 9 захоплюючих ігор для розвитку сприйняття у дітей;

- Ігри для дітей від 3 до 5 років;

- 10 фраз дитині…

- Критерії готовності дитини до школи;

- 10 речей, які діти хочуть чути від своїх батьків.

4. Матеріали до Дня матері та Дня сім’ї, Дня вишиванки.

5. Підготовка та зйомка відео з Морщавкою Н.М. до Дня сім’ї, Дня вишиванки. ( виготовлення дидактичного матеріалу до заняття аплікації)

6. Добірка дидактичних ігор та вправ для дітей та батьків ( робота вдома).

7. Щоденна робота в батьківській групі.

8. Щоденна співпраця зі спеціалістами: муз.керівник, логопед,вчитель англійської мови.

9. Виготовлення картотеки загадок та віршів.

10. Добірка спостережень у природі влітку. ( Дидактика для вихователів).

Платформа – Всеосвіта

11. Добірка інформації та ілюстративного матеріалу до Дня захисту дітей.

Інтернет ресурси.

12. . Добір ігор та вправ , оснащення ігрових майданчиків для забезпечення дистанції.

13. Картотека рухливих ігор на літній період.

14. Картотека ігор з дотриманням дистанції.

15. Добірка матеріалів для вихователів на період карантину.

16. Дидактичні ігри для дітей дошкільного віку на розвиток психічних процесів:

- фонематичний слух;

- логіко-математичний розвиток ( лічба);

- « Живе- неживе»;

- « Знайди відмінності»

- Графомоторика

Так майбутнi першокласники працювали дистанцiйно

"Вихователь! – якою величною має бути тут душа. Справді, щоб творити людину, необхідно самому бути або батьком, або більше, ніж людиною".

Ж.Ж.Руссо

А батькам треба допомагати, надавати знання і рекомендації.

“Я НЕ ВМІЮ” АБО ЯК РОЗВИНУТИ МОТИВАЦІЮ

Кожен новий навик сприяє сепарації дитини від батьків. Спочатку така самостійність в радість, але нові досягнення швидко перетворюються на буденні обов’язки. Зрозуміло, що багатьом дітям хочеться знову стати маленькими, сховатися за безліччю “я не вмію”. І єдине, що тут можна зробити – це постійно нагадувати, заспокоювати, переконувати, що батьківська любов і турбота нікуди не подінуться.

Способи допомогти :

1. “Давай подумаємо, де цьому можна навчитися?”

В Інтернеті подивитися, запитати у когось, в бібліотеку за книжкою сходити.

2. “Хочеш розповім, як я цьому навчилася?”

Дитина часто відчуває себе такою незграбною серед всемогутніх дорослих і було б добре їй показати, що не завжди так було і не завжди так буде.

3. “Можливо є спосіб обійтися тим, що вмієш?”

Не виходить намалювати баранчика – малюй баранчика в коробці. Це дасть впевненість у своїх силах і коли-небудь баранчик визирне з коробки.

4. “Спробуємо це зробити разом?”

Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою.

5. “Давай я покажу тобі хитрий спосіб”.

Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко.

6. “Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив замість тебе?”

Швидше за все дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого.

7. “Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з’ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти.”

8. “Нічого страшного, проте у тебе добре виходить … (напишіть разом список успіхів)”.

І справді, якщо подумати – яке колосальну кількість найскладніших навичок дитина освоїла за останні 5-10 років!

Джерело: Інтернет ресурс

Якщо дитина б’ється

Малюк б’ється… Це дуже часта скарга батьків. Важливо те, що саме від реакції мами чи тата на таку поведінку дитини залежить, чи буде малюк продовжувати битися чи ні. Ці рекомендації допоможуть правильно відреагувати на прояви агресії у вашого малюка.

Для початку варто уточнити:

- якщо дитина спостерігає вдома за бійками батьків, якщо її б’ють вдома (навіть просто легко плескають по руках, попі і т.п.), то ці рекомендації не матимуть бажаного результату. Для початку попрацюйте над собою і припиніть бійки в сім’ї.

- діти до 3-3,5 років часто б’ються тому що не вміють і не знають як по іншому відреагувати на ситуацію, яка склалася. Тому завдання батьків чи вихователів показати і навчити дитину правильно реагувати і взаємодіяти.

ЯКЩО ВАШ МАЛЮК Б’Є ВАС (КУСАЄ, ЩИПАЄ, СМИКАЄ ЗА ВОЛОССЯ)

1. Одразу після того, як відбувся удар, скажіть дитині, що вам неприємно, боляче. Скажіть, що ви не хочете, щоб вас били.

2. Якщо ваша дитина повторює свій удар знову, зупиніть, м’яко, але рішуче перехопивши руку. Скажіть іще раз, що це боляче і вам не подобається, боляче.

3. Якщо малюк знаходиться у вас на руках і б’є вас, то після його другої спроби вас вдарити, поставте його на землю і скажіть, що ви не хочете так спілкуватися.

4. Якщо малеча починає плакати після того, як ви опустили її на землю, візьміть знову на руки, адже ви хочете пояснити, а не наказати.

5. Якщо ж малюк знову б’є вас, опустіть його на землю іще раз, чітко проговорюючи, чому ви так робите (вам не подобається удар, вам боляче).

6. Звичайно, після такого одразу ж на руки брати не варто. Але і не чекайте поки почнеться справжня істерика. Візьміть на руки знову, але притримуйте ручки, щоб вони не замахувалися.

7. Якщо ви гралися разом, а малюк вас вдарив, то після його другої спроби вийдіть із гри. Можна вийти з кімнати. Необхідно і словами і вчинками показати дитині, що такими способами ви спілкуватися з нею не будете.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА Б’Є ІНШУ ДИТИНУ (КУСАЄ, ЩИПАЄ, ШТОВХАЄ, СМИКАЄ ЗА ВОЛОССЯ)

1. Спробуйте перехопити удар, зупинити руку дитини перш ніж вона вдарить. Скажіть своєму малюку, що хлопчикові / дівчинці боляче від такого, що він / вона буде плакати. Якщо удар відбувся, скажіть, що дитині стало боляче, покажіть, як вона засмутилася / скривилася / розплакалася… Скажіть, що дітям не подобається, коли їх б’ють. ВАЖЛИВО: НЕ ПРОСТО СКАЗАТИ, ЩО БИТИСЯ НЕ МОЖНА (це дуже абстрактно і незрозуміло), А ПОЯСНИТИ ЧОМУ (тому що боляче, неприємно…)

2. Запропонуйте одразу інший спосіб виходу із ситуації: давай попросимо словами, а не бійкою хлопчика / дівчинку, щоб він / вона віддав / віддала іграшку, поділилась, підсунулась і т.п. Якщо ж ваш малюк штовхає, б’ється просто так, покажіть, як можна взаємодіяти: не бий, а обійми, погладь, візьми за ручку, легенько доторкнись. Як правило малюки охоче зупиняють бійку і починають ніжно гладити по голівці іншого.

3. Якщо ж ваш малюк продовжує битися, пожалійте скривджену дитину, а вашу заберіть подалі. Візьміть на руки і віднесіть за кілька метрів від скривдженого. Потрібно показати, що таким способом гра не склеїться, що діти, які б’ються, граються самостійно.

ПОМИЛКОВІ РЕАКЦІЇ БАТЬКІВ НА БІЙКУ ДИТИНИ

1. Вдарити у відповідь. Таким чином ви покажете дитині, що удар — це нормальний спосіб виражати свій гнів в незадоволення. Якщо ви забороняєте дитині битися, кусатися, щипатися, не робіть цього і самі!

2. Накричати, насварити. Тут як і в пункті 1 ви демонструєте, що крик (до речі це один із проявів агресії), є нормою, а ще, що перемагає сильніший і старший.

3. Зробити вигляд, що ви плачете. Це неправда, це гра, а дитина її відчуває. Крім того, дитина вважає такий ваш спектакль звичайною розвагою. Тому буде продовжувати так робити, щоб побачити ваш спектакль знову і знову.

4. Присоромити. для дитини до 3,5 років сором — це просто слово, яке не має ніякого значення. Тому ваші фрази: “Як тобі не соромно!” не будуть мати ніякого ефекту.

5. Не звертати увагу, думаючи, що сам зрозуміє (або чекати, коли хтось дасть здачі). якщо ви не висловлюєте незадоволення поведінкою дитини, вона думає, що її поведінка — це норма, а тому продовжує так робити.

Джерело: Інтернет ресурс

ПРИМХИ ДІТЕЙ

Рекомендації батькам

Буває так, що батьки іноді не в силі стримувати свої емоції, а це негативно впливає на розвиток дитини. Важливо, щоб психолог завчасно зміг надати батькам рекомендації щодо «незрозумілої» поведінки дитини. А отже, важливо ці рекомендації завжди мати напохваті.

Деякі батьки готові зізнатися в тому, що діти іноді просто зводять їх із розуму своєю поведінкою. То вони кажуть «так», а вже за хвилину — «ні», то вперто повторюють «я сам» і наполягають на своїй незалежності, а потім із таким самим завзяттям відмовляються щось робити. Отак і точаться бурхливі баталії батьків і дітей, і нема тому, здається, краю.

Приборкуючи норовливого малюка, ми повинні неодмінно пам’ятати таке:

У жодному разі не слід сприймати незрозумілу, з погляду здорового глузду, поведінку дитини як особисту образу. Ви повинні пам’ятати, що ваша дитина поводиться так зовсім ненавмисно! Вона аж ніяк немає на меті перетворити ваше життя на страхіття або позбутися вас, бо ви поган батьки Головна мета дошкільника — перевірити наскільки непорушні правила поведінки, що йому нав’язують дорослі. Тому дитина підсвідомо йде на хитрість, відмовляючись коритися будь-яким вимогам батьків. Діти нічого не хочуть сприймати на віру, адже завдяки своїй недовірливості вони розвиваються емоційно, фізично й соціально. Така поведінка нормальна.

Поводячись несподівано, спонтанно, але начебто нещиро, дитина перевіряє своїх батьків, шукаючи відповіді на запитання: «А яке місце належить мені в навколишньому світі? Хто відповідає за мої дії? Якщо мама, як це було завжди, то чи потрібно мені контролювати своє життя?». Дорослі кілька разів на день пояснюють дитині, як їй слід поводитися, щоб бути в безпеці й жити в злагоді з іншими. Дитина вбирає цю інформацію, немов губка, але потім не знає, що з нею робити. Малюк спочатку провокує батьків на певну реакцію своїми «не хочу» й «не буду», а потім, залежно від цієї реакції, сортує адресовані вимоги на суворі й не суворі.

Турбуватися треба саме тим батькам, діти яких надто покірні й виконують будь-які вказівки, а вередливість — це нормальний етап в розвитку дитини. Ця поведінка виникає тоді, коли малюк починає усвідомлювати свою окремість від батьків і вихователів, починає відчувати себе незалежним і здатним до самостійних дій. Це відкриття, з одного боку, наповнює дитину гордістю й радістю, а з іншого — породжує страх перед усім новим. Саме тому діти постійно балансують між «я сам» і «не буду».

Дошкільнята використовують примхи, щоб переконатися, наприклад, чи правильно вони зрозуміли мамині заборони. Це ж ми з вами знаємо, що на оббивці канапи малювати не можна, а трирічний малюк може подумати, що мама заборонила йому це робити лише тому, що була не в гуморі. Тому за кілька днів він знову спробує перетворити однотонну канапу на смугасту за допомогою фломастерів. Йому треба переконатися, чи справді так робити не слід. Мама, напевно, подумає, що малюк свідомо хоче роздратувати її. Та годі вам! У нього є важливіші турботи! Ваша дитина категорично відмовляється одягатися. Чому вона так робить?

Тому що перевіряє вимоги дорослих на міцність. Дитина намагається зрозуміти, чи справді ситуація змінилася, і тепер за її вдягання вранці повинна відповідати вона сама, а не мама, як раніше. Дошкільник відчуває, що від нього чекають якихось дій, але ніяк не може взяти ситуацію під контроль через свій вік. Зазвичай подібні суперечки тривають доти, доки малюк не переконається, що робити потрібно саме так, як кажуть батьки, а не інакше. Важливо, щоб батьки були терплячі, налаштовувалися на переконання, а не на крик і покарання. Це непросто, але можливо, якщо дотримуватися деяких правил.

Правила й техніка спілкування з дитиною дошкільного віку

- Дорослі повинні чітко визначити, яких правил дитина повинна дотримуватися завжди й обов’язково, а які можна іноді й порушити. А щоб малюкові було легше підкоритися, запропонуйте йому компроміс. Наприклад, якщо дитині дуже хочеться ліпити з пластиліну на килимі в спальні, розстеліть на ньому клейонку, або попросіть дитину погратися на кухні.

- Не встановлюйте забагато лімітів. Інакше ви не лише придушите дитячу допитливість, а й змусите дитину розпочати боротьбу, у якій батьки зазвичай програють. Якщо дорослі скаржаться на те, що дитина занадто часто вередує, це означає, що дитина живе у світі тотальних заборон.

- Якщо малюк на всяку вашу вказівку реагує, не замислюючись, словом «ні», звертайтеся до нього так, щоб він просто не зміг вам так відповісти. Наприклад, замість того, щоб грізно сказати: «То ти будеш нарешті вдягатися?», краще запропонуйте «Давай я допоможу тобі вдягнутися», або запитайте: «Що ти хочеш одягнути — штани чи шорти?» Хороший спосіб пом’якшити негативне враження від заборон — висловлювати свої вимоги так, щоб вони не звучали категорично.

- Допоможіть дитині дошкільного віку впоратися зі своїми почуттями. Вона ще занадто маленька, щоб увечері сказати «Я сьогодні дуже втомилася, бо в мене стрес». Замість цього вона влаштує вам по дорозі з садка істерикучерез не куплену цукерку. Заспокойтемалюка такими словами: «Я знаю, що в у тебе був важкий день, тому зараз ми прийдемо додому і я придумаю тобі цікаву гру». Тоді дитина зрозуміє, що з нею відбувається, і не перевірятиме, чи так уже погано волати посеред магазина. Крім того, їй буде приємно, що ви уважні до її емоцій.

- Будьте готові до несподіваних витівок свого малюка. Пам’ятайте, що дошкільник ще не вміє володіти собою так, як дорослі.

- Будь-яка зміна обставин може викликати в нього бажання суперечити вам. Подібну реакцію може спровокувати напружена ситуація в сім’ї, наприклад, розлучення батьків або погіршення фінансового становища. Та й від власних проблем у вигляді мокрих штанців або переведення із однієї групи до іншої малюкові нікуди не дітися. Це відбувається тоді, коли дитина невпевнена в собі, через втрату контролю над собою й над ситуацією, а зовсім не тому, що їй хочеться вередувати й псувати вам нерви.

- Пам’ятайте, що виховання — це нелегка праця. І небагато батьків може поводитися з дітьми день удень однаково. Ми періодично відчуваємо свою безпорадність перед примхами дітей дошкільного віку, і як результат зганяємо злість на них. Якщо ви втратили самовладання, найкращий вихід — вибачитися перед дитиною. І ви переконаєтеся, що вона охоче вас пробачить. Добре допомагає в критичних ситуаціях і почуття гумору. Не хвилюйтеся, рано чи пізно ваш малюк зрозуміє все, чого ви його навчили, і буде хорошою людиною. На все свій час!

Техніка спілкування дорослого з дитиною

Констатувальний опис	Дорослий пояснює дитині, що може трапитися, якщо вона зробить певний вчинок. Наприклад: «Коли ти кинеш іграшку у вікно, воно може розбитися, й звідти подме холодний вітер. Тоді всім дітям і тобі буде холодно й незатишно»
Відтворення дій	Дорослий повторює дії дитини. Наприклад: якщо дитина поклала ноги на стіл, дорослий діє так само, тобто теж кладе ноги на стіл. Звичайно, дитина зверне на це увагу й зробить зауваження дорослому. Так вона проаналізує і свій вчинок, зрозуміє, чому робити так не потрібно
Метод переконання	Дорослий переконливо пояснює дитині, як вона має поводитися в певній ситуації. Наприклад: «Якщо ти попросиш у Дмитрика вибачення, він товаришуватиме з тобою, і ви разом зможете малювати, гратися. А крім того, з тобою товаришуватимуть не лише Дмитрик, а й інші діти»
Правдиві й відкриті відповіді	Дорослий чесно відповідає на запитання дитини. Наприклад: вона запитує: «Звідки беруться діти ?» Не варто заводити розповідь про лелеку або капусту, краще чесно відповісти, дати доступну дитині відповідь. Дорослим не слід комплексувати щодо цього приводу. Вони мають знати, що чесність у ставленні до дитини зумовлює згодом правдиве ставлення до них самих
Техніка нескінченних уточнень	Дорослий уточнює запитання, поставлене дитиною. Це своєрідне «напускання туману», якщо на це запитання справді важко відповісти, можна уточнити, яку саме розповідь хоче почути дитина. Наприклад: дитина запитує: «Звідки береться дощ? А ви в неї запитуєте: «А навіщо тобі це знати?» Дитина відповідає, що їй просто цікаво, а ви знову ставите запитання: «А як ти гадаєш, звідки береться дощ?»
Прямі й пробні запитання	У менталітеті українців є звичка завжди помічати недоліки у власних дітей і хороші риси — у чужих. Унаслідок цього породжується неправильне запитання: «Чому ти так зробив?» Але дитина не може відповісти, бо й дорослому це не завжди під силу. Тому правильно було б запитати: «Як сталося, що ти так зробив?» або: «Що спонукало тебе до цього вчинку?» У такому разі дитина не ототожнюватиме себе з негативним персонажем, а оцінить тільки конкретний вчинок. Такій легше буде визнати свою провину, оскільки становище не здаватиметься їй безвихідним
Методика «Пошепки»	Цю техніку часто застосовують самі діти в сюжетно-рольових іграх. Одна дитина шепоче іншій, що та має казати відповідно до ролі, що виконує. Тобто це своєрідне суфлерство. Наприклад: можна з дитиною порозмовляти на тему «Сім’я» або «Дитячий садочок», коли вона говори^—:, за себе голосно, а дорослий за вихователя — тихенько, підказуючи їй так, що вона має говорити за вихователем.
Перемовини	Дорослий проводить із дитиною перемовини, шукаючи альтернативні вирішення завдань. Досить ефективним методом є «контракт», який передбачає чітко визначені вимоги, які дорослий обговорює з дитиною, а потім контролює їх дотримання. Наприклад: дитина просить новий велосипед. Батьки в такому разі ставлять перед нею вимоги: вона має прибирати у своїй кімнаті, бути ввічливою, не перебивати старших, коли ті розмовляють. І тільки за дотримання цих вимог дитина зможе отримати бажану річ. Проте, звичайно, є тонка межа між вседозволеністю, розпещеністю, байдужістю і черствістю. Зазвичай реакція батьків на дитяче не хочу» буває вкрай різною. «Так, ти зараз це отримаєш», або: А чого захотів!», чи «Я краще знаю, що тобі треба!». Хоча можна було б запитати, скажімо: «Яку ти хочеш іграшку?» Тобто запропонувати все, що є доступним за ціною, але дає дитині змогу зробити вибір. Або запитати «Чому ти це хочеш?», щоб дитина могла пояснити. Спробуйте у будь-якому знайти компроміс.

Джерело: Інтернет ресурс

Бова Ірина Миколаївна вихователь МПШ 8

Для наших улюблених мам і тат( Дистанційна робота)

Сторінки

Архів блогу